Невідома Україна: куди поїхати після карантину?

Нещодавно Кабмін продовжив карантин в Україні до 11 травня та подейкують, що може продовжити до початку літа. Проте після довгого відпочинку в чотирьох стінах всі захочуть мандрувати, але ще не відомо чи можна буде поїхати кудись за кордон.

Також немає інфомарції про те, скільки ще часу буде закрито міжнародне авіасполучення – а це означає, що ті, хто звик відпочивати десь за кордоном вимушені будуть або відкласти подорож на пів року або ж рік. Але є інший варіант – мандри невідомою Україною.

Ви можете запитати: «а що ж тут невідомого: два моря, Карпати, на півночі ліс, на півдні степ – от і вся Україна». Все це так, але крім звичних маршрутів є досить цікаві утаємничені тропи, і на узбережжі Чорного моря є багато місць, куди не дістатися завдяки туроператорам та звичним маршрутам.  Про Надніпрянську Україну й годі казати – цей регіон оповитий козацькою славою, де ледь не в кожному райцентрі та селі ховається бароковий замок чи інша старовина.

Суботів

Село Суботів розташоване у Черкаській області та стоїть на одній з проток Дніпра – річці Тясмин. Засноване більш ніж чотириста років тому батьком Богдана Хмельницького – Михайлом. Хмельницький-старший загинув у 1620 році під час польсько-турецької війни, після чого Суботовим керував його син, який згодом став одним з найвідоміших українських полководців.

Також про село Суботів відомо завдяки візитам Тараса Шевченка, який в 1843 та 1845 роках змалював Іллінську церкву та Богданові руїни — розвалене помістя Хмельницького. Крім того, Шевченко присвятив Суботову вірш, який вже в наші часи переспівав гурт «Кому вниз».

Завітавши у затишний і привітний Суботів, варто відвідати руїни палацу Хмельницького та Іллінську церкву, де народився та покоїться гетьман Хмельницький. В цілому Суботів – зриме нагадування про минулу велич України.

Станіславські кручі

На березі Дніпробузького лиману, в 40 км від Херсона, знаходиться старовинне село Станіслав. Це село є частиною Станіславського ландшафтного заказника. Гірські утворення, які височіють на березі водойми, називають Станіславськими кручами, а сучасники іменують їх «українським Гранд-каньоном».

У старовину на цих кручах збирав своє військо вже згаданий Богдан Хмельницький. Місцеві жителі кажуть, що на схилах трапляються дивні містичні речі, особливо в нічну пору, тому відвідувати заказник варто вдень.

Головним плюсом цієї локації є віддаленість від міської метушні та можливість зануритися в себе, споглядаючи прекрасний та безкрайній український степ. Також любителі активного відпочинку можуть плавати на човнах та на байдарках по лиману – тут для цього є всі можливості.

Некрополь у Сасові

Старовинне кладовище у Сасові схоже на паризькі та лондонські цвинтарі, куди приходять митці та філософи задля роздумів про сенс буття та натхнення на створення глибинних творів.

Відомий німецький письменник Ернст Юнгер колись написав, що «досить відвідати в якомусь місті ринок і цвинтар, щоб зрозуміти, чи в порядку місто з фізичної та метафізичної точок зору».  Відвідавши Сасівський некрополь розумієш, що тут в усіх сенсах добре: у культурному, історичному та навіть естетичному.

Готичні статуї та похмурі склепи, в найкращих європейських традиціях, передають мовчазну велич минулих епох. В деяких відкритих склепах знаходяться металеві домовини, а статуї нагадують про богів та божків цієї місцини.

Католицькі хрести та зелень довкруги створюють атмосферу якоїсь далекої Ірландії, але аж ніяк не звичайного цвинтаря на Західній Україні.  Тут, під майстерно виконаними пам’ятниками, спочивають поляки, українці та німці.

Актівський каньйон

Актівський каньйон знаходиться у Північному Причорномор’ї  та являє собою одне з найгарніших місць цього регіону та єдиним у Європі каньйоном, який за геолого-ландшафтними показниками ідентичний каньйонам Північної Америки, хоч і значно менший.

Його площа становить 250 га, а заглиблення над рівнем моря доходять до 50 метрів. Аби обійти весь каньйон у довжину знадобиться 1,5-2 години, або навіть більше – виходячи з темпу та обраного маршруту.

Каньйон утворений завдяки валунам та гранітним скелям і прикрашений степовою флорою немов квітчастою сорочкою. Найкраще відвідувати каньйон весною – коли довкола цвітуть степові рослини, а сонце не таке пекуче, як влітку.

Тут є навіть ріка Мертвовод – оповита старовинними легендами, серед яких і оповідь про те, як татарське військо вирішило забрати заховане у цій місцині, скіфське золото. Щоб захистити себе та скарби місцеві жителі залили у річку сильного отруйного відвару. Коли вороги скуштували воду, то загинули майже миттєво у страшних муках.

Кінбурнська коса

Знаходиться коса між Чорним морем та Дніпровською затокою на території Миколаївської області.  Якщо ви хочете відпочити на чистому узбережжі без галасу, продавців кукурудзи та віч-на-віч з морем – це місце саме для вас.

Воно ідеально підійде для тих, хто хоче під час карантину не вступати в контакт з іншими людьми, бо тут їх майже немає.  На території у 15 кілометрів вас чекатимуть тільки пісок, сонце, краби та дельфіни. І зовсім небагато рослинності.

Якщо ж ви поїдете туди після карантину, то завжди можете скористатися послугами місцевих кемпінгів, арендувати житло в невеличкому населеному пункті.

Зазвичай усі, хто бував тут хоча б один раз – хочуть повертатися ще і ще. І це не банальність, а дійсно факт: тут чисті пляжі, жива, недоторкана природа та привітні місцеві жителі, яких дуже й дуже небагато.

Кам’яні могили

Зазвичай всі знають Кам’яну могилу, яка знаходиться на території  Запорізької області, неподалік від Мелітополя. Це вже досить відома локація для туризму. Туди приїздило Аненербе під час Другої світової війни, президент України Віктор Янукович та навіть Далай-лама.

Проте на цей раз мова йтиме про невідому Україну, тому згадаємо саме про Кам’яні могили, які розташовуються поміж Запорізькою та Донецькою областями. На Запоріжжі це Розівський район, а на Донеччині – Нікольский район. Заповідник «Кам’яні могили». Загальна площа близько 400 га на половину якої припадають виходи граніту.

Скелі покриті сотнями видами моху та височіють на 50-100 метрів заввишки. На території заповіднику знаходяться червонокнижні рослини та живуть лисиці, зайці, ящірки та фазани, яких багато на території довкола гранітних виступів.  

Палац Корницьких

Архітектурне мистецтво Речі Посполитої максимально проявило себе в палаці Корницьких.  Він спроектований та побудований на замовлення поміщика Венчислава Корницького у 1908 році. Розташоване це місце між Вінницькою та Житомирською областями у селі Рогачі.

Неокласицизм не був досить популярний у ті часи, але архітектор Кароль Іваницький зваживши всі “за” та “проти” все ж таки ризикнув і створив, як потім виявиться, шедевр.

Вхід у палац прикрашений античними колонами.  Довго квітчаста алея вже встигла зарости бур’янами.  Ліпнина та портик споруди прикрашені гербом Корницьких. Уцілому будівля виглядає, як локальний палац поклоніння Зевсу чи будь-якому іншому грецькому богові.

Сьогодні цей шедевр архітектури знаходиться в занедбаному стані, але навіть без вікон та дверей виглядає досить привабливо та грандіозно.

Підготував Олег Хіора спеціально для Наразі.Медіа