Ізраїль, як приклад у боротьби за незалежність

7.8.2020 в 14:51 · 63Переглядів Армія

Після Другої світової війни Велика Британія залишила свої колонії на Близькому Сході, зокрема Палестину. Вже за декілька років тут з’явилася держава Ізраїль. Арабські країни не визнали цього рішення й одразу оголосили Ізраїлю війну.

Від моменту створення і по сьогоднішній день Ізраїль знаходиться у стані війни. Але це аж ніяк не привід на всі сторони теревенити про “мирні плани урегулювання” та необхідність завершувати війну. Постійне знаходження в стані конфлікту навпаки сповнює Ізраїль новими сенсами, науковими та економічними досягненнями та спонукає її громадян усіма силами зберегти державність.

В України дещо схожа доля. Наш народ віками виборював свою незалежність від імперських країн, проте отримавши її не знає що з тією незалежністю робити. Постійна гра на захід чи схід, намагання всім догодити руйнують єдине і найцінніше що отримали українці після розпаду СРСР – незалежність.

На відміну від України в Ізраїля ворогів значно більше: Сирія, Ліван, Єгипет та багато інших країн арабського світу. Країна з населенням у 8 млн розташована на Близькому Сході, на східному узбережжі Середземного моря. Ізраїль по суші оточений арабськими державами, з якими повсякчас конфліктує.

Ізраїль оточений ворогами з усіх боків

Навіть нещодавно, 4 серпня сирійська сторона намагалася здійснити провокації на кордоні з Ізраїлем, на що отримали у відповідь запуски ракет по наглядових постах, ППО та командним постам.

За день до цього 3 серпня система протиповітряної оборони Ізраїлю перехопила ракету, випущену з території сектора Газу. Єрусалим завдав удар по підземних “терористичних об’єктах” ХАМАС у відповідь. На кожну провокацію та хоч найменшу загрозу суверенітету офіційний Єрусалим реагує з блискавичною швидкістю.

І так вже багато років. В ситуації коли постає питання життя та смерті “сини Ізраїля” навчилися діяти якомога продуктивніше. І перманентна війна в жодному разі не стала цьому на заваді, а навпаки спонукала до розвитку. Без сильної економіки та новітніх технологій перемогти у війні, яка триває понад 50 років і невідомо скільки триватиме ще – неможлива. Тому крім військової складової до формули успіху додаються й інші, і не остання з них – політична.

На відміну від української влади для ізраїльських державних діячів справа незалежності – справа всього життя. Про це свідчать біографії Гольди Меєр, Беньяміна Нетаньягу та багатьох інших. Навіть на прикладі цих двох представників можна зрозуміти ситуацію: Меєр була в молодості лівою сіоністкою, Нетаньягу – представником правих партій. Подумати про таке в українських реаліях неможливо: комуніст ніколи не був би за створення незалежної України, радше навпаки – всіляко сприяв би її знищенню.

Звісно місцями можна сказати, що такі порівняння не досить доречні. Там одні реалії – тут інші. Це правда. Проте жага до незалежності скрізь однакова: що в Ірландії, що на Далекому Сході. І на противагу їй стоїть жага особистої наживи, яка теж на всіх континентах ні чим не відрізняється. Проте поки українські політики відкошують від армії, багато хто з ізраїльських – відставні військові та колишні працівники спецслужб. Як не крути, але це про щось таки й говорить.

Стрічка новин

Стрічка новин