День Автономної Республіки Крим — свято чи ганьба?

“Референдум” 2014 року на окупованому півострові не був першою спробою Росії відтяти Крим в України

Перший так званий “загальнокримський референдум”

20 січня 1991 року комуністичне керівництво проводить на півострові так званий “загальнокримський референдум”. Передував цим подіям “Парад суверенітетів”, який почався у 1990 році з проголошень союзними республіками незалежності. Влада СРСР, яка ще мала вплив на Кримську область Української РСР, ставить питання таким чином:

“Вы за воссоздание Крымской Автономной Советской Социалистической Республики как субъекта Союза ССР и участника Союзного договора?”.

Пізніше перший президент України Леонід Кравчук скаже: “Ми розуміли, що це не є легітимно. Але, виходячи з ситуації, яка складалася, щоб не було загострення і щоб не було конфлікту, ми вирішили діяти толерантно. Ми не хотіли робити кроки, які могли розвинути сепаратистські настрої”.

Результатом опитування, яке частина мешканців півострова бойкотувало, стало прийняття Закону “Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки” вже в лютому того ж року. Тоді ж був створений сепаратистський рух “Движение 20 января”, який пропагував вихід Криму зі складу України. Отже, референдум 1991 року — фактично перша спроба відокремлення півострову та перетворення області в автономію.

Збройна окупація

2014 року Росія окупувала територію автономної республіки, офіційною датою цієї події Верховна Рада визнала 20 лютого. Вже 16 березня країна-агресор під дулами автоматів провела так званий референдум, на розгляд якого було винесено два запитання: “Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта РФ?” чи “за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?”. Відповідь “ні” на обидва запитання не передбачена.

Після символічного підрахунку голосів окупаційна влада повідомила, що більшість була за приєднання до Росії. Звісно, що упередженість російських ставлеників та численні порушення під час голосування не викликають сумнівів у його легітимності. Так званий референдум, який був проведений слідом за введенням солдат без розпізнавальних знаків, потрібний був РФ лише для створення видимості законності окупації.

Попри Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України, Росія затвердила півострів частиною РФ, що фактично звело нанівець всі прояви автономності Криму. Засуджуючи дії агресора, низка країн ввела санкції проти Москви.

Приналежність Криму упродовж історії

Святе місце порожнім не буває: півострів в різні часи населяли таври (найдавніше населення Криму), кіммерійці, скіфи, сармати, готи… Вже 63 року до н.е. на кримських теренах починається правління Римської імперії.

988 року князь Володимир Великий закріпив панування Київської Русі над Кримом, здобувши Корсунь (сучасний Севастополь). В середині ХV століття утворилося незалежне Кримське Ханство, та вже у другій половині ХVІІІ ст. півострів включений до складу Російської імперії.

Після розвалу імперії армія Української Народної Республіки на чолі з полковником Петром Болбочаном вибиває з півострова більшовиків та бере під контроль Чорноморський флот.

Кримські землі зазнали багато кровопролитних війн, настраждалися й кримські татари, так вже за часів Рад у 1944 році корінне населення було депортовано у віддалені райони радянської Росії.

Щодо наголошення росіян “Крим – це Росія”: так, він дійсно був у складі Російської Імперії, а потім і СРСР, так само як і наша держава, тому використовувати цей аргумент для відокремлення Криму від України є невіглаством.

Свято чи ганьба?

Багато істориків кажуть, що минулі події не треба розділяти на ганебні чи славні, але обов’язково потрібно про них пам’ятати та робити відповідні висновки. Так званий “Загальнокримський референдум” — урок, який влада молодої Української держави не змогла засвоїти. І це не зважаючи на те, що її президенти, прем’єри, голови парламенту та міністри оборони добре пам’ятають ті події.

20 січня 1991 року та 16 березня 2014 року — дві дати, які ми маємо закарбувати у своїй пам’яті та передати нашим нащадкам разом із застереженням від помилок сучасності.

Наразі територія фактично є тимчасово окупованою, але на законодавчому рівні Верховна Рада та світова спільнота визнає, що “Крим — це Україна!”

Романова Тетяна для Наразі.Медіа.