“Інститут Миру” — звичайні пацифісти або чергова проросійська партія?

Як представники політичної партії “Інститут Миру” просували “мир на Донбасі” шляхом проросійських наративів

Про це в матеріалі НАРАЗІ.МЕДІА.

Вже сьомий рік поспіль на сході України триває війна з російськими окупантами та проросійськи налаштованими сепаратистами. Понад 44000 загиблих та поранених під час бойових дій на Донбасі, вщент зруйновані населені пункти, міста, інфраструктура та повна ізоляція міжнародної спільноти від самопроголошених республік “ДНР” та “ЛНР”. Здавалося б, суспільство та зокрема український політикум за цей проміжок часу усвідомив ціну “російського миру” та його наслідки. Але, на жаль, не всі. В політичному середовищі й досі існують окремі актори та цілі політичні сили, на кшталт “ОПЗЖ” під проводом кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, котрі просувають проросійські наративи в українському суспільстві. Попри недавнє прийняття надважливих для країни рішень РНБО та клопітку роботу українських спецслужб по боротьбі з просуванням проросійських сил в медіапросторі та підпіллі, деякі антидержавницькі політсили та громадські діячі залишаються непоміченими. І далі піде мова саме про них.

Заснування партії “Інститут Миру” та її “місія”

Політичне об’єднання “Інститут Миру” було створене орієнтовно в лютому 2016-го року. Своєю місією ця громадська організація бачить “сприяння пошуку компромісу, роз’яснювальні роботи з суспільством, створення нового громадського активу, докладання зусиль у заміщенні військового порядку ЗМІ на мирний, виступати медіатором у встановленні зв’язків між громадськими організаціями та рухами по обидва боки розділової лінії з метою організації мирного діалогу”. Та чи дійсно ця пацифістична місія збігається з поглядами членів цієї партії? Про це пізніше.

Керівництво партії та скандали довкола нього

Одним з очільників “Інституту Миру” є Леонід Кожара. Чим він відомий? Колишній Міністр Закордонних Справ України часів Януковича (24.12.2012 — 23.02.2023) та в минулому член партії КПРС і Партії регіонів. 15 грудня 2018 року на з’їзді лівоцентристської партії “Соціалісти” Кожару висунули кандидатом у Президенти України. Та очільником країни Леоніду Кожарі не судилося стати. Вже 21 лютого 2020-го року керівник “Інституту Миру” під час застілля у стані алкогольного сп’яніння вирішив сутичку зовсім не мирним шляхом.

В будинку Леоніда, що в с. Чайки, сталося вбивство колишнього керівника телеканалу “Інтер”, гендиректора телекомпанії “Тоніс” та одного з власників рекламного холдингу Atlantic group за сумісництвом Сергія Старицького. За інформацією прокуратури Київської області, 21 лютого підозрюваний, його дружина та Старицький вживали алкогольні напої. Між чоловіками виник конфлікт, який переріс у бійку. Підозрюваний взяв пістолет та завдав потерпілому удар в потилицю, після чого вистрілив йому в голову, від чого Старицький помер на місці. Справу ексміністра, якому інкримінують умисне вбивство, передано до суду. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від семи до 15 років.

У той період, коли в Києві розгорталася нечувана людська трагедія, коли практично уся держава була охоплена масовими акціями протесту проти насильницьких дій влади Януковича, в.о. міністра закордонних справ Леонід Кожара реалізовував корупційні схеми, які дозволяли вимивати із бюджету міністерства мільйонні кошти.

За інформацією ЗМІ із посиланням на газету “Урядовий кур’єр” від 22 квітня 2013-го року, де була оприлюднена декларація Леоніда Кожара, він:

• за 2012 рік заробив 197 243 грн;
• у власностi мав земельну дiлянку 990 кв. м та житловий будинок 248 кв. м, а також квартира 127 кв. м.
• володiв двома автомобiлями 2007 року випуску: Volvo XC90 та Renault Coupe;
• сума коштiв на банкiвських рахунках мiнiстра становила всього 6,7 тис. грн.

Люстровані чиновники в політсилі

Слід зазначити, що в “Інституті Миру” не обійшлися і без колишніх люстрованих чиновників, один із них — 1-й заступник прокурора Донецької області Дмитро Мороз.

Сам екс-прокурор народився в Слов’янську Донецької області, а в органах прокуратури працював з 2000 року. Зокрема, він займав керівні посади в прокуратурі міста Севастополя, очолював прокуратуру Дніпровського району м.Києва, працював в Головному управлінні нагляду за дотриманням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України. 

На сайті політсили знаходимо відеоролик за 24 березня 2016-го року під назвою “Украинская власть саботирует Минские соглашения”, в якому Дмитро Мороз неодноразово наголошує, що на сході України триває “громадянська війна” (з 0:21 сек.).

Від партії “миру” до “Миротворця” - пропагандист Жарких Денис

У ході аналізу складу політичної сили “Інститут Миру” знаходимо цікаву для українських правоохоронних органів постать - Жарких Дениса Юрійовича. Без усіляких проблем знаходимо його підпис на сайті партії у розділі “декларація миру” під номером 76.

Перевіривши досьє компанії, дізнаємося, що він є одним із засновників партії “Інститут Миру”.

Чим відомий Денис Жарких?

Денис Жарких ще не так давно був постійним гостем програм сепаратистського каналу News Front, де висловлював речі, які хочуть чути прихильники “русского міра”.

Профіль Жарких у Facebook не надто відрізняється від його виступів на News Front.

У 2018 році на своїй сторінці у Facebook регулярно просував постать Медведчука як незамінного перемовника з Росією, після чого його коментарі “розганяли” проросійські інтернет-ресурси.

Від червня 2018 року був ведучим програми “По суті” на підконтрольному Медведчуку телеканалі “112”, який за рішенням РНБО заблоковано через підривну антидержавницьку діяльність.

За даними моніторингу “Детектору медіа”, майже в кожному випуску програми Жарких “червоною ниткою проходили меседжі про несамостійність України, небажання Європи нам допомагати та важливість відновлення дружби з Росією”.

До того, як прийти на вже заблокований “112 канал”, у 2017—2018 роках Жарких неодноразово з’являвся в якості “експерта” на сепаратистському каналі “News Front” у програмах Сергія Веселовського — людини крайніх антиукраїнських поглядів. За даними видання “Детектора медіа”, у своїх виступах Жарких часто розповідав про “низький інтелектуальний рівень” українського суспільства, доводячи, що те, що відбувається в Україні зараз, практично збігається з тим, що відбувалося в Німеччині 30-х років.

Станом на серпень 2018 року Жарких був членом політради партії “Соціалісти”, яку очолював вже вище згаданий Міністр закордонних справ України при Януковичі Леонід Кожара.

Слід також зазначити, що Жарких Денис знаходиться на “Миротворці” через антиукраїнську пропаганду.

Конфлікт на сході України це “гражданская война”? Риторика членів ГО “Інститут Миру”

Один із представників громадської організації, Луїс Фрага, іспанець за походженням, порівнює конфлікт на сході України з громадянською війною в Іспанії.

“Гражданская война для Испании была самой большой катастрофой. 500 000 человек погибло в результате “плохой политики”. Испания не знает ничего хуже гражданской войны… Сегодня в украинском обществе мы слышим слишком много рассуждений и дискуссий по поводу природы военного конфликта на Донбассе. Тогда как основной вопрос должен звучать не как “Кто виноват?” или “Кто первым начал?”. Правильный вопрос звучит так: “Как нам остановить войну как можно скорее?” - йдеться на сайті ГО.

Наступний член політсили Ілля Богомолов вважає, що українці вбивають самих себе.

“Гражданская война убивает всё лучшее, что у нас есть, так как это, по сути, война с самим собой, и со своими супругами, детьми, родственниками, друзьями, согражданами. Хватит убивать самих себя во имя чьих то интересов и капиталов!”

Інший член партії Анна Ясна-Віленська вважає, що індустрія війни “загарбала свідомість мільйонів українців”.

“В последнее время разрушительная индустрия войны полностью захватила нашу страну: на войну работают, о ней говорят, о ней пишут, ею живут…Массовое и целенаправленное обслуживание этого черного эгрегора привело к тому, что война проникла не только в каждый регион, город и дом: она на клеточном уровне поработила сознание миллионов украинцев и целенаправленно разрушает такие вечные ценности, как добро, милосердие, справедливость, веру и любовь. Люди потеряли самое главное: НАДЕЖДУ. И в этом вина зачинщиков этого братоубийственного кровопролития”

Недалеко у своїх висловлюваннях від інших пішов й інший представник та співзасновник за сумісництвом “Інституту Миру”, журналіст Украина.ру Антон Розенвайн.

На сайті громадьского об’єднання Розенвайн написав:

“Когда в страну пришла война, я - коренной киевлянин - перестал любить свой родной город. Его столичный лоск кажется неуместным на фоне ужасной трагедии, постигшей нашу страну. Я перестал понимать своих земляков, продолжающих поддерживать творящееся в Украине ради бесконечного потребления, обеспечиваемого лояльностью. Я мог бы остаться жить в США, мог уехать в Россию, в Донецк, где у меня много друзей, но я вернулся в Киев, чтобы поменять сложившийся порядок вещей. Ведь это мой город, а Украина - это моя страна.”

Однак, у своїй публікації Facebook журналіст Антон Розенвайн вже іншої думки щодо повернення до України:

Чи дотримується Розенвайн журналістських стандартів в соцмережах у власних висловлюваннях щодо України? Питання риторичне.

Заходимо в “Миротворець”, і що бачимо? Бінго! Той самий Антон Розенвайн, публіцист, співробітник суспільно-політичного руху “Новоросія” із позивним “Тоха” в розшуку.

Слід також звернути увагу на заяви дружини Антона Розенвайна Юлії Малькіної, члена ГО “Інститут Миру”. Зазначимо, що обидва представники політсили проживають за кордоном (орієнтовно Азія, В’єтнам).

В ході розслідування виявляється, що Юлія Малькіна теж внесена в “Миротворець” через сепаратизм!

У біографічній довідці Юлії знаходимо інформацію щодо створення нею молодіжного осередку КУН (Конгрес Українських Націоналістів) у м.Шепетівка.

На одному з місцевих ЗМІ Шепетівки дізнаємося, що Валерій Малькін, батько Юлії, був обраний мером міста від Конгресу Українських Націоналістів. Під час Помаранчевої революції перекинувся в “Нашу Україну”, знаходився в керівних органах партії. Обіймав посади заступника голови Хмельницької ОДА та директора Фонду інвалідів України. Однак, попри всі досягнення батька, до Юлії у місцевих жителів відношення неоднозначне.

“В “Шепетівському віснику” від 12 січня 2017 року було опубліковано інтерв’ю з В.Малькіним. Всі пам’ятають його, як патріота України. Тим більше дивно читати про його дочку Юлію, яка дотримується відверто сепаратистських поглядів..” - йдеться у повідомленні на сайті міста Шепетівка.

Підсумки

Відкрито проросійські пропагандисти або ненависники “усього українського”, прихильники думок, що на Донбасі триває “громадянська війна” з відсутністю регулярної армії РФ, колишні люстровані чиновники, постійні “гості” “Миротворця” та засновники політичних сил на засадах “миролюбності”, які вбивають людей — невже це і є він, “Інститут Миру”?

Підготував Буженецький Семен.

Нагадаємо, що за останній час СБУ провела низку спецоперацій по боротьбі з сепаратизмом та антидержавницькою діяльністю всередині країни.