Зеленський: велич якої не існує

У своїй промові до Дня Незалежності України Володимир Зеленський всіляко підкреслював велич нашої держави та наголошував на її славетній історії. Тема всього «великого» - окремий лейтмотив в діяльності чільного керманича держави. Велике будівництво, грандіозний кордон з РФ, наймасштабніші навчання. Позаяк, поки що це все більше схоже на «синдром Наполеона» ніж на реальні політичні цілі.

Офіс Президента за два роки піджав під себе усі силові структури. Відібрав в Арсена Авакова посаду в МВС, планує підпорядкувати собі НГУ, посилює роль СБУ та РНБО в українському політикумі. Це дає змогу міцно тримати країну зсередини. Силами держапарату команда Зеленського розправляється з політичними опонентами, як з кола проукраїнських сил, так і з відвертими агентами Кремля.

За Карлом Шміттом справжньою політикою можна вважати тільки зовнішню – тобто відстоювання інтересів держави на міжнародній арені. Якщо розглядати категорію «величності» про яку каже Зеленський з такої сторони, то ми бачимо, що на міжнародній арені про жодну «велич» не може й бути мови.

З одного боку, ми наче воюємо з РФ, а з іншого – навіть не можемо зробити так аби у світі дізналися, що в Україні досі відбувається саме війна, а не громадянський конфлікт. Наприклад в Німеччині провідні ЗМІ розповсюджують саме російський наратив про те, що в Україні громадянська війна. Для німців не до кінця зрозуміла навіщо вони мають підтримувати Україну.

Тобто ми на весь світ заявляємо про нашу велич, а у світі не до кінця навіть знають хто ми. Де англомовні телеканали з українськими меседжами? Як світ про нас буде дізнаватися? Та все одно, аби тільки ТСН вчасно інформували громадян про діяльність Зеленого Гетьмана.

Вже сьогодні повідомляють про завершення будівництва «Північного потоку-2». Ще рік тому всі сподівалися, що ОП домовиться з Байденом щодо припинення будівництва. Як показали перемовини Путіна з Байденом – Україна не більше ніж розмінна монета. Її велич є тільки в промовах Зеленського. По факту нікому на міжнародній арені не вигідно вирощувати нового сильного гравця. Та й сам гравець не дуже цього прагне, погоджуючись на всі можливі варіанти, які пропонують західні партнери.

Реальна міжнародна політика Зеленського зводиться до того аби догодити всім партнерам та деколи навіть ворогам. Це робиться для того аби мати можливість найближчі роки реалізовувати власні інтереси в середині країни.

Навіть натяки на те, що Зеленський батько нації полишені сенсу. Вести за собою цілу країну – справа не з простих, як показує історична практика. Подужати її може тільки сильна постать, яка пройшла чималий політичний шлях і має автономність в прийняті рішення.

Очевидно, що чільний президент України аж ніяк не підходить під ці критерії, тому всі розмови про велич – замилювання ока. По факту Зеленський став президентом, не тому що він мав неабиякий талант до адміністрування. Це сталося, бо так було вигідно тим, хто його на цю посаду «ставив». Тут можна вкотре повторювати про Коломойського, але також не варто забувати й про роль інших олігархів – Пінчука, Ахметова.

Про будь-яку велич можна буде казати тільки тоді, коли президент припинить відстоювати інтереси олігархів і почне звертати увагу на власний народ та його проблеми. Реальні зміни в державі це не підпорядкування НГУ від МВС до ОП, реальні зміни – покращення рівня життя, якісна медицина, активне відстоювання національних інтересів, та сильна зовнішня політика. І це – не мрії. Так живуть в Польщі, Ізраїлі та Туреччині. І так маємо жити ми.

Автор: Олег Хіора