Україна вшановує 88-му річницю пам’яті жертв Голодомору

Цього року, 28 листопада Україна вшановує 88-му річницю пам’яті жертв Голодомору (1932-1933-рр). Події, які відбувалися на території нашої країни в той час - це жахливий період історії, який ми не маємо морального права забути.

Причини

Причиною початку голоду на етнічних українських землях можна вважати політику колективізації, яка активно проводилася більшовиками у 1930-му році та керувалась генсеком ЦК ВКП(б) Й.Сталіним.

Також одним з чинників погіршення життя селян став Закон про хлібозаготівлі, прийнятий у квітні того ж року. Він дав поштовх до селянських повстань. З лютого по квітень 32 року їх відбулося 1716.

Репресії

7 серпня 1932 року з’являється постанова, яку в українській історіографії називають “Законом про п’ять колосків” (“Про охорону майна, державних підприємств, колгоспів і кооперативів про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності). Якщо звичайною мовою, то селянам заборонялось володіти харчовими продуктами. 

За перший рік дії закону було засуджено 150 тисяч українців. Радянська влада конфіскувала будь-яке продовольство селян. Від початку репресивних дій конфіскували лише зерно та борошно, але через невеликий проміжок часу почали конфіскувати й інші продукти. 

Місцевою владою була введена система так званих “чорних дошок”, на противагу дошкам пошани, на які потрапляли списки колгоспів, сіл чи окремих осіб, які не виконували владну норму із хлібозаготівлі. Потрапити на таку дошку означало одне - розстріл.  

Пік голодомору відбувся у 1933 році,коли Політбюро ЦК ВКП(б) запровадило останній план хлібозаготівлі на території України - 260 мільйонів пудів. На той час вже більшість селян залишились без їжі.
22 січня вийшла директива “Про запобігання масового виїзду селян, які голодують”: тобто людям заборонялося покидати території Радянської України. Це призвело до великої кількості загиблих, та навіть до випадків канібалізму.

Спогади очевидців

Ось що згадує про той період Носаль Олександра Микитівна, 1923 року народження, яка у 1932-1933 роках жила в селі Великі Солонці на Полтавщині.

“Запасів колгоспу не вистачало, тож вимагали зібрати лишки з кожного господарства. Однак таких лишків не було. А люди, коли дізналися про наказ, почали ховати зерно. Закопували  бочки металеві, туди засипали пшеницю, а поверх ставили копці сіна чи соломи, замуровували у припічки, насипали у глечики і горщики. У хатині не було й шматка хліба, лише чверть мішка кукурудзяного зерна, яке на диво не забрали. Цим зерном ми, діти, ділилися з дітками з притулку по сусідству з нашою хатою, коли мама була в колгоспі, а тітка – сестра мами, яка жила у нас з двома дітьми, бо її чоловік, як і наш тато, був у Росії на заробітках, займалася пошуками якихось решток на городі, в саду та в лісі. Ми були зачинені в хаті, але я вилазила через вікно і сипала зерно в простягнені з вікон притулку рученята. Діти жували те сухе зерно і плакали”.

Жертви

Питання точної кількості жертв в період 1932-33 років й досі є відкритим в історичних колах України та світу. За різними дослідженнями цифра коливається від 2 до 12 мільйонів осіб, з урахуванням приросту населення, смертності та міграції на той час. 

Достеменно відомо, що найбільше постраждали Харківська, Полтавська, Київська, Сумська, Черкаська, Дніпропетровська, Житомирська, Вінницька, Чернігівська та Одеська області сучасної України.

81% загиблих були етнічними українцями, 4,5 відсотки росіянами, 1,4 відсотка євреями та 1,1 процента поляками. Серед меншин також гинули етнічні білоруси, угорці та болгари які проживали на території Радянської України.

Пам’ять

• 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила закон “Про голодомор в Україні 1932-1933 років в Україні”.

• 23 Жовтня 2008 року Європарламент визнав голодомор злочином проти людства.
• 4 жовтня 2018 року сенат США також ухвалив резолюцію в якій Голодомор визнається геноцидом.

Політики багатьох держав, церкви та низка громадських організацій в усьому світі також визнають радянський терор злочином проти українського населення. Єдина протидія визнання залишається у Росії.  

Голодомор, як явище залишило в національній пам’яті та культурі українців жахливий слід. Була знята велика кількість фільмів (“Голод 33”, “Поводир”, “Гіркі жнива”), написана низка книг та музичних творів.

Кожного року, в четверту суботу листопада, проходить всеукраїнська акція “Запали свічку”. Найбільші пам’ятники жертвам Голодомору знаходяться у Києві та Харкові. Також меморіали встановлені у Дніпрі, Сумах, Черкасах, Одесі, Миколаєві.  

Також раніше повідомлялося, що 82% українців вважають Голодомор 1932-33 рр. геноцидом.