Сьогодні українці згадують Симона Петлюру

25.5.2021 в 16:17 Ексклюзив

У цей день в 1926 році був вбитий борець за незалежність України у XX столітті Симон Петлюра

95 років тому пішов з життя військово-політичний та громадський діяч, постать, навколо якої досі тривають дискусії — Симон Петлюра. Далі про подробиці смерті та маловідомі грані особистості.

7 пострілів

25 травня 1926 року о 14:35 в Парижі на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель до Симона Петлюри українською звернувся незнайомець, та не встиг колишній голова Директорії відповісти, як у нього одна за одною полетіло 7 куль: смерть наступила через 15 хвилин. Стріляв Самуїл Шварцбард. Він був затриманий перехожими та заарештований на місці злочину поліцією.

Вбивство Петлюри:версії і причини - На скрижалях
Місце вбивства Симона Петлюри у Парижі

18 жовтня 1927 року вбивця постав перед судом. Його захищав адвокат Анрі Торрес, член Компартії і консул більшовицької Росії у Франції (до речі, вбивця служив в Червоній армії). Обурливо, але Самуїла Шварцбарда виправдали: вчинок розцінили як “вираження праведного обурення”, адже вбивця помстився за 15 своїх родичів, які загинули під час погромів євреїв в Україні. На його підтримку активно виступила ліва преса, справ набула політичного забарвлення і на захист Шварцбарда виступили такі відомі постаті, як Альберт Ейнштейн, Ромен Роллан, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс.

Запис про смерть Петлюри у тижневику Trident, який видавався у Парижі в 1925 — 1940 роках. Видання названо на честь неофіційного органу УНР, що був заснований з ініціативи Симона Петлюри.

Так суд над вбивцею фактично перетворився у суд над вбитим. Вдову Петлюри навіть оштрафували на 1 фунт за те, що вона змила з бруківки кров свого чоловіка.

Спецагент чи божевільний: чому вбивцю Петлюри виправдав суд – і хто створив  образ "отамана-антисеміта"
Самуїл Шварцбард на лаві підсудних в оточенні французьких поліціянтів

Петлюра і євреї

Теза про те, що Симон Петлюра — організатор єврейських погромів в Україні доволі провокаційна та здебільшого пропагандистська. Насправді до масових насильницьких акцій проти євреїв 1918-21 років причетні й Червона, й Біла, й польська, й австрійська армії, а також армія царської Росії та проукраїнські війська. І, хоча дослідник і борець за права євреїв Нахум Гергель у своїй статистиці зазначає, що близько 40% масових погромів влаштовані українськими військами Симона Петлюри, немає письмових підтверджень чи фактів, що голова Директорії мав антисемітські погляди. Натомість є свідчення, що у період навчання у духовній семінарії його називали “єврейським батьком” за те, що він активно захищав євреїв. Відомо, що уряд Петлюри виплачував великі грошові компенсації постраждалим євреям та документально підтверджено, що Петлюра засуджував антисемітські акції.

Єврейські погроми 1905 року в Одесі, влаштовувані за благословенням царя

Академік Сергій Єфремов у своєму щоденнику 20 грудня 1926 року записав: “Приїздив недавно якийсь адвокат-жид з Франції, щоб збирати матеріал на процес убийці Симона Петлюри. Матеріал, звичайно, мусить показати погромницьку діяльність замордованого. В Києві справили приїжджого до Інституту книгознавства: там, мовляв, усі газети – вибирайте. Він і повибирав. Переписано було так, що коли в статті були відомості про погроми денікінців, червоноармійців і українського війська (“петлюрівців”), то лишалось тільки про останніх.”

Невійськові таланти Головного Отамана

Симон Петлюра відомий багатьом як військово-політичний діяч, проте він був добрим літератором, редактором і журналістом: співпрацював з виданнями “Літературно-науковий вісник”, “Селянин”, “Слово”, “Вільна Україна” тощо. У воєнний час (1917–1919 рр.) підтримував воєнну пресу: “Козацька думка”, “Козак”, “Ставка”, “Дзвін”, “Українське слово”, “Український козак”. Публіцистику Петлюри можна вважати формою політичної боротьби. Відомі його статті про переселених на Кубань козаків, студії, присвячені вивченню життя та творчого шляху Т. Шевченка, якого назвав ідеологом прийдешньої української революції, а його поезії – закликом до боротьби знедоленого народу. У Москві мав журнал “Украинская жизнь”, а в останні роки свого життя він організував у Парижі видання тижневика “Trident” (Тризуб).

Будинок Симона Петлюри у Полтаві, 1937 рік

Отже, Симон Петлюра — жертва не лише зухвалого вбивства, а й політичної дискредитації. І хоча постать його неоднозначна, беззаперечно одне — він вів безкомпромісну боротьбу з ворогами України й впевнено стояв на державницьких засадах.

Також днями наші земляки по всьому світу відзначали День героїв, пов’язаний із вбивством 23 травня 1938 року Євгена Коновальця.

Романова Тетяна для Наразі.Медіа 

Популярні новини

Стрічка новин

Стрічка новин