155-та річниця дня народження Михайла Грушевського

29.9.2022 в 10:28 Ексклюзив

155 років тому народився Михайло Грушевський – діяч, який не тільки досліджував історію України, а й власноруч творив її

Грушевський систематизував науково обґрунтовану базу для здобуття незалежності, дав українцям ідеологічну зброю для боротьби!

Своїми працями “Історія України-Руси” та “Схема руської історії” Грушевський здійснив концептуальну революцію. Він довів безперервність історії українського народу від часів Київської держави, а також те, що український народ, має своє власне коріння, а концепція “Трьох братніх народів” — міф. Історик зауважував: “Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської. Вона виросла на своїм корені, і відносини до неї можна б скоріше прирівняти, наприклад, до відносин Римської держави до її галльських провінцій…”.

За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Загалом у доробку науковця понад 2000 праць: на третьому курсі Грушевський написав свою першу наукову роботу “История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века” за яку він отримав 1890 року золоту медаль, за його редакцією вийшло понад 100 томів “Записок Наукового товариства ім. Шевченка”. Свою знамениту 10-томну монографію “Історія України – Руси” він писав протягом 38 років (з 1895 по 1933 рік): яка кропітка фундаментальна виконана робота, тільки-но уявіть собі!

Про особисте

Першим коханням Михайла була оперна співачка Олена Марковська, яка зачарувала його своїм співом. Він запрошував її на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші й дівчина відповідала взаємністю, але кохання не мало продовження: на початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, співачка поїхала і більше їхні стежки не перетиналися.

Одружився ж видатний історик 1896 року з львів’янкою Марією Сильвестрівною, яка подарувала йому доньку Катерину, що згодом продовжила наукову роботу батька. 

Донька Михайла Грушевского, Катерина. Художник Іван Труш, 1903 рік.

Грушевський та більшовики

У січні 1918 року більшовики прицільно обстрілювали багатоповерховий будинок Грушевського у Києві, в результаті чого будівля згоріла. При цьому сильно постраждала стара мати Михайла Сергійовича, Глафіра Захарівна, яка померла через кілька днів після того, як її винесли з палаючого будинку.

У 30-х роках XX століття Михайла Сергійовича заарештували як керівника так званого Українського націоналістичного центру, але незабаром звільнили. В березні 1931 року його було вислано до Москви, а наукові установи, створені ним, ліквідовано, співробітників і учнів заарештовано.

Грушевський у Львові

1894 року за рекомендацією Володимира Антоновича Михайло Грушевський переїхав до Львова, де посів кафедру української історії у Львівському університеті. У 1898-1913 роках Грушевський, очолюючи Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, проводив величезну роботу з реорганізації товариства за зразком європейських академій наук, збирання фондів, створення бібліотеки та музею. У 1895-1913 роках редагував “Записки Наукового Товариства ім. Шевченка“. Михайло Грушевський створив у Львові школу істориків України.

На Галичині Михайло Сергійович Грушевський розпочав свою політичну діяльність: 1899 став одним в засновників Української Національно-Демократичної партії (УНДП).

Політична діяльність

1908 року став одним з ініціаторів створення і головою Товариства Українських Поступівців (єдину на той час організацію ліберального напрямку), яке об’єднало більшість українських партій та національно-громадських організацій.

4 березня 1917 року у Києві засновано Українську Центральну Раду. 20 березня 1917 року УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно обраний 19 квітня 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі). Головою Центральної Ради Грушевський пробув тринадцять місяців. У цей час Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів.

Міф про президентство

У сучасній українській спільноті існує міф, що  Грушевський — президент УНР (запровадив Дмитро Дорошенко).  Міф прижився в публіцистиці й науковій літературі.

З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки. Такої посади в УНР не існувало, її не передбачала Конституція, яка була ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради. Не відомо про жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР.

Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов’язане з тим, що ще одне значення слова “президент” – голова. Зокрема Грушевський послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою “President du Parlament D’Ukraine” (президент парламенту України — тодішній відповідник сучасного Голови Верховної Ради України), а також пізніше підписувався “колишній президент Української Центральної Ради“. В протоколах засідань Ради він називався українським словом “голова“. Таким чином Грушевський був не головою УНР, а головою Центральної Ради УНР. Саме Грушевському належить вислів: “Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна”. Хай же Україна не знатиме надалі такої біди, а наші читачі знатимуть більше про чільних постатей української історії.

15 травня: день народження Павла Скоропадського.

Facebook
fb-share-icon

Популярні новини

Стрічка новин

Стрічка новин