Пояснюємо що таке BLM на пальцях однієї руки

Якщо ви спробуєте у двох словах пояснити комусь що таке BLM, то у вас скоріш за все нічого не вийде. Стандартна версія про те, що коп вбив темношкірого під час затримання і це стало відправною точкою для десятимільйонних протестів по всій Америці – не витримає жодної критики.

Будемо відверті – копи щодня когось вбивають під час затримання. І чомусь за цих вбитих не виходять на акції підтримки мільйони людей. Насправді ж суть в іншому – рух Black Lives Matter є послідовником ідей нео-марксизму та практичною реалізацією «критичної теорії». Це ідеї, яким вже ледь не сто років і вони активно розповсюджувалися в Західному суспільстві починаючи з 60 років минулого сторіччя. Тож пояснюємо на пальцях однієї руки що таке BLM.

Франкфуртська школа

Загинаємо перший палець. Здавалося б - де Франкфурт, де BLM, а де ми? Проте, як кажуть люди під ЛСД – усе в світі пов’язано.

Ця історія починається в 20-30 роках минулого сторіччя в Інституті соціальних досліджень в німецькому місті Франкфурт-на-Майні. Вже з 1923 року там велися марксистські дослідження. У 1931 році інститут очолив Макс Хоркхаймер - німецький філософ і соціолог в майбутньому один із засновників Франкфуртської школи. Крім нього до представників цієї течії відносять Герберта Маркузе, Теодора Адорно, Еріха Фромма та інших.

Після приходу до влади нацистів Хоркхаймер, Маркузе та ряд лівих мислителів емігрують в США де пишуть книжки, викладають у провідних університетах та займаються створення пропагандистських матеріалів у роки Другої світової.  

«Франкфуртські» мислителі дійшли висновку, що стара марксистська теорія не працює. Її сенс полягав в тому, що є тільки два основних класи – робітники та буржуї. Буржуї були поневолювачами робітників та максимально визискували їх. Робітники в свою чергу – жертви буржуйських апетитів. Проте виявилося, що насправді багато хто з робітників мріє стати поневолювачами. І робити ставку на пролетаріат як рушій соціальних змін – полишено сенсу. Тоді ж стало зрозуміло, що рушійною силою ліберальних змін будуть меншини – сексуальні, етнічні, релігійні.

Що критикує «критична теорія»?

Продовжуємо пояснення, загинаємо другий палець.

Аби створити новий світ полишений пригнічення варто переосмислити базові поняття на яких стоїть Західна цивілізація.  Родина, патріотизм, церква, сексуальна мораль, ієрархія – всі ці поняття на думку фрейдо-марксистів несуть в собі несвободу. Наприклад, традиційна родина, як базова одиниця суспільного життя – це пригнічення над дитиною. Це, якщо і не крайня форма фашизму, то перший крок на шляху до нього.

Родина

Батьки замість того аби дати дитині те, що вона хоче, дати дитині можливість обирати свою стать, релігійні переконання або їх відсутність – свідомо виховують її на свій розсуд. Вже сьогодні у західному суспільстві батьки бояться дати наганяй неслухняним дітям через те, що ті можуть поскаржитися у ювенальні служби й батькам дадуть штраф або взагалі заберуть дитину від них. Це як раз і є прояв політики яка спирається на критичну теорію. Приватне стає політичним.

Сексуальність

Переосмислення сексуальності полягає в тому, що природні зв’язки між полами вважаються застарілими. Натомість пропонується вивільнення та легітимізація сексуальних перверсій. Одностатеве кохання, постійна зміна партнерів, зміна статі, поліаморія та вільні стосунки – все це нова нормальність на думку творців «критичної теорії».

Патріотизм

Попри політику етнічного розмаїття, підтримку свобод і прав пригнічених народів, критична теорія вважає таке поняття як нація – ретроградним. Етнічна приналежність, особливо якщо це не приналежність до пригноблених народів, розглядається як ще одні гальма у процесі лібералізації суспільства. Народні традиції мають в собі дуже багато стримуючих механізмів, моральних і соціальних впливів, які на думку нео-марксистів, заважають сучасній людині бути по справжньому вільною.

Церква

Релігійні інститути це також ворог  критичної теорії. По-перше – релігійні спільноти завжди мали свою сталу картину світу – а для культурних марксистів це вже серйозна конкуренція. По-друге – релігійні спільноти дуже часто як раз і контролюють всередині своїх структур питання сексуальності, родини, патріотизму, тощо.  Церква це вже не перший крок до фашизму, це майже сам фашизм і є – на думку франкфуртських мислителів.

Природа сучасного пригнічення виходить з церкви та традиційної родини, тому подолання цих інститутів є важливою задачею культурних марксистів. Все, що не входить в межі таких понять як прогресивізм, соціальна справедливість, політкоректність, мультикультуралізм, сексуальна свобода та фемінізм – максимально патологізується. Якщо ще простіше: все, що не підходить нео-марксистам – вважається хворобою. Ви вважаєте, що двоє чоловіків не можуть створити родину? Значить у вас фобія.

Ціннісна система культурного марксизму

Третій палець - ідеї.

Прогресивізм

Ідеї прогресивізму з’явилися ще в епоху Просвітництва і після того часу вже не покидали європейську політичну думку. Нацистська, комуністична і ліберальна ідеології по-своєму використовували цю ідею. У контексті цінностей, які розробили «критичні теоретики» прогресивізм набув нових сенсів. Якщо раніше цю ідеї розглядали як невпинний та безкінечний розвиток економіки, політики, науки і техніки, то культурні марксисти додали до цього розвитку ще й ідею постійного прогресу свободи  та невпинного вивільнення людей з під усіх видів пригнічення, перед усім через радикальні зміни в суспільстві. Повний і всеосяжний відхід від традиційних норм – це і є прогресизм.

Політкоректність та мультікультуралізм

Політкоректність вважається одним із інструментів досягнення відкритого суспільства. Творці «критичної теорії» писали про те, що європейці віками пригнічували інші народи задля свого збагачення та реалізації власних імперських амбіцій. Патріархат пригнічував жінок та небінарних осіб. Суспільне благо полягає у вивільненні таких народів та осіб. Біле, гетеросексуальне населення мало більше привілеїв, а тепер вони мають їх позбутися та нести за це відповідальність.

Сексульна свобода та фемінізм

І знову таки вивільнення. І знов таки з-під гніту патріархату. Але на цей раз дійова особа – жінка. Якщо Маркс наголошував на необхідності прав та свобод для жінок аби створити ще більше робочих рук та вдвічі збільшити кількість пролетаріату, які воюватимуть боротимуться проти буржуїв, то нео-марксисти наголошують на необхідності вивільнення не тільки жінки, а й будь-якого внутрішнього потягу який є в самій жінці. Сексуальність в усіх видах має бути реалізована. Будь-яка частина жінки має бути вільної. Можливо навіть від самої жінки.

Студентські протести 60-70 рр

4 палець на якому ми пояснюємо про BLM.

Важливу роль у розповсюдженні ідей культурного марксизму відіграють студентські протести 60-70 років, які відбувалися в Європі та США.  Тоді ліві інтелектуали максимально активно підтримували протестний рух та були його натхненниками. Студенти, які постали за свої права та свободи, зіграли на руку в розповсюдженні ідей фрейдо-марксизму.

Взагалі ліві погляди були максимально популярні на той час серед різних діячів культурного фронту. Ледь не більшість артхаусних кінорежисерів були лівими. Крім Франкфуртської школи також були інші осердя лівої думки – Жан-Поль Сартр, Сімона де Бовуар, Мішель Фуко та багато інших. Саме вони надихали тогочасну молодь на звершення.

Найвідоміший протест відбувався у Франції в 68-му році. Тоді студентські бунти не мали прямого успіху. Влада не поступилася, після вимушених перевиборів ліві програли. Позаяк саме завдяки культурному впливу та тектонічним змінам в соціумі ці протести спричинили майбутню лібералізацію суспільства. Це глибоко вплинуло на сучасну європейську та світову політику. Ідеї, за які в Парижі били студентів-маргіналів, сьогодні вважаються в більшій частині світу – нормою.

BLM

І нарешті найголовніше.

Аби пояснити на пальцях що таке BLM мені знадобилося організувати текстовий екскурс на сто років назад. Все почалося з Франкфуртської школи, критичної теорії та Маркузе. Потім ці ідеї підхопили на студентських протестах у 60-их та вже у 2020 році цю повістку перейняли активісти BLM.

Рух Black Lives Matter був створений у 2013 році. Відомим він став у 2020 році, під час протестів, викликаних вбивством афроамериканця Джорджа Флойда яке сталося під час затримання у Мінеаполісі 25 травня того ж року. На сьогодні Black Lives Matter називають найбільшим громадянським рухом в історії США. Американські ЗМІ оцінюють кількість мітингарів під час протестів після вбивства Флойда від 15 до 26 млн людей.

Якщо взяти ідеологічний аспект руху то, наприклад серед ключових осіб ніхто не приховує свої крайні ліві переконання. Три співзасновниці руху Патрісс Хан-Каллорс, Алісія Гарса і Опал Тометі займалися активізмом в традиційно лівому ключі: захищали права мігрантів, етнічних та сексуальних меншин.

Співзасновниця руху Ассаті Шакур взагалі вважає своїм головним натхненням гасло з «Маніфесту компартії» Маркса та Енгельса: «Нам нема чого втрачати, окрім своїх ланцюгів».

Висновки

Пальців однієї руки вистачило аби на них пояснити що ж таке BLM. Біографічні моменти з життя організації поза сумнівом важливі, але це тільки верхівка айсбергу. Детальне занурення в історію думки показує, що такі масові рухи не беруться з пустого місця. В усього є свої передумови. А тут аж 100 років таких передумов: і не тільки у вигляді політичної активності, а перш за все у вигляді трансформації та адаптації нео-марксистської думки до сучасних реалій.

Класичні ліві завжди критикують капіталізм як одну з форм пригнічення, але на сьогоднішній день саме великий бізнес та державні апарат стають розповсюджувачами ідей, які спричинили появу BLM. Крім того, багаторічна культурна робота дається в знаки: починаючи з 60-70 років минулого століття ідеї фрейдо-марксистів стрімко розповсюдилися не тільки серед студентства, але й серед політиків, медіамагнатів та впливових культурних діячів. Через що, вже у 2020 році, коли почалася активна фаза діяльності BLM їх ідеї лягли на “благодатний грунт” в західному суспільстві.

Автор: Олег Хіора