Конституційна криза 2007 та 2020: що спільного та відмінного в Ющенка та Зеленського

5.11.2022 в 11:33 ЕксклюзивПолітика

Усе нове – це просто дуже добре забуте старе. Конституційний суд вже не вперше стає полем бою для вирішення політичної кризи та предметом багатьох спекуляцій.

І хоча у 2007 році один одному протистояли Верховна Рада та Президент (а не КСУ та Президент), системні недоліки, порушення усіх можливих процедур та конституційного процесу, залишились ті ж самі. 

Що відбулося у 2007 році? 

У 2004 році була закладена “бомба” у вигляді конституційної реформи, яка обмежила владу Президента та зробила з України парламентську республіку. Це був своєрідний компроміс Ющенка, Януковича та Кучми задля недопущення кровопролиття під час Помаранчевої революції та проведення перевиборів. 

На парламентських виборах “помаранчевим” не пощастило. Парламентську більшість отримала команда Януковича, яка і сформувала коаліцію. Отже з’явилась певна конфронтація між Ющенком та коаліцією Верховної Ради. Підігрівало ситуацію те, що парламент ухвалював нові закони, в яких урізалися повноваження Президента. Ці закони – наслідок реформи 2004 року.

Ющенко міг скористатися правом вето та не пропустити нові закони Верховної Ради. Для того, щоб обійти вето, Рада мала зібрати 300 голосів – їх у коаліції Януковича не було

Однак, деякі члени партій “БЮТ” та “Наша Україна” виявились не особливо благонадійними соратниками та поступово почали перебігати до табору Януковича. Це створило ризик того, що коаліція рано чи пізно могла зібрати 300 голосів. 

Лояльні до Президента фракції слабшали, прийти до консенсусу з Радою Ющенко не міг, а отже глава держави видав указ про проведення перевиборів. Формальною причиною для цього стала “нелегітимність коаліції”, яка частково складається з членів інших фракцій – “перебіжчиків”. Ющенко заявив, що це є порушенням, а тому видав указ про розпуск Верховної Ради, бо коаліція була зібрана з порушеннями.

“Регулювання коаліцій на той момент було дуже розмитим. Люди ще не розуміли взагалі, що таке коаліція, навіщо вона потрібна. Це був лише перший рік застосування конституційної реформи, і загострення виникло через її недоліки”, – сказав у коментарі “Наразі.Медіа” експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк. 

Коаліція Януковича була проти перевиборів, а тому група депутатів зробила подання до Конституційного суду з проханням надати оцінку указу Ющенка про розпуск Ради. Тепер саме ця інстанція мала б вирішувати, чи бути майбутнім перевиборам. КСУ перетворився на справжнє поле битви між “синіми” та “помаранчевими”. 

Тиск на суддів

Повернемося в 2020 рік. Конституційний суд визнав деякі норми антикорупційного законодавства неконституційними. Почали ходити чутки про те, що неконституційними планують визнати ще низку реформ, які провели за останні декілька років, що відкотить законодавство далеко назад. 

Ці рішення серйозно дискредитували чинну владу в очах народу та міжнародних партнерів.

Після публікації рішення суддів, Державне бюро розслідувань порушило низку кримінальних справ, у яких фігурує голова Конституційного суду Олександр Тупицький. Також у інфопросторі саме після цього рішення почала фігурувати інформація про незадеклароване майно голови КСУ. Суддя заявив про тиск. 

Під час кризи 2007 року судді також ставали фігурантами кримінальних справ.

Наприклад, підконтрольна президенту Ющенку СБУ розпочала перевірки щодо заступника глави Конституційного суду Сюзанни Станік нібито через отримання її родичами майна на суму 12 мільйонів доларів. Сама суддя заявила про те, що СБУ хоче зірвати роботу суду.

І тут зовсім не важливо, чи є у діях суддів Тупицького та Станік склад злочину. Факт у тому, що в обох випадках справи порушували саме після прийняття незручного політичного рішення, а не за фактом появи у спецслужб інформації про порушення закону.  

Апелляція до народу 

Характерна спільна риса Ющенка та Зеленського – це те, що вони завідомо спірні рішення намагаються нівелювати підтримкою народу. 

Після скасування Конституційним судом антикорупційних норм, Зеленський запропонував Верховній Раді проголосувати за скасування рішення та зміну складу КСУ. Така процедура не прописана у законі і може розцінюватись як втручання у справи іншої гілки влади Однак, Президент виправдовує це тим, що цього бажає народ. 

На політичному ток-шоу “Свобода слова” на ICTV Президент порівняв ситуацію з КСУ з Євромайданом. Нібито відставка Януковича також була не зовсім законною, однак цього хотів народ. 

Аналогічними матеріями оперував лідер “помаранчевих”. У 2007 році Віктор Ющенко написав статтю до Financial Times, де зазначив, що у демократичних країнах верховна влада належить народу. Цим він намагався виправдати свої дії стосовно Верховної Ради. 

Опозиція у 2007 році активно збирала своїх прибічників на Майдані і використовувала це як політичний важіль впливу. Аналогічно робили прибічники Януковича.

Зараз політики також використовують акції протесту як важіль впливу для захисту спірних (з точки зору закону) ініціатив. Зокрема, як мотивацію для голосування за відсторонення суддів КСУ, Зеленський зазначив народне обурення. 

“Ми повинні не допустити ні того, що цю проблему почне вирішувати вулиця на свій розсуд, ні того, що це або будь-яке інше рішення Конституційного Суду буде використано ворогами України для дискредитації нашої країни за кордоном”, – сказав Президент на екстреній нараді РНБО.

Порушення процедур

Процедура зміни складу КСУ рішенням Верховної Ради не прописана у законі. Суддів призначають за квотами. Треба мати серйозні підстави для того, щоб звільнити хоча б одного суддю. Сама Конституція передбачає, щоб цей вищий судовий орган був максимально захищений від впливу інших гілок влади. 

У 2007 році Президент Ющенко не мав парламентської більшості, а тому взаємодія з КСУ на початку відбувалась в рамках прийнятої процедури. Ющенко видавав декілька указів про розпуск Верховної Ради, щоб затягнути процес розгляду в суді. “Помаранчеві”давалися до хитрих юридичних трактувань, таких як “якщо КСУ прийняв указ на розгляд, то до кінцевого вердикту указ є чинним” та інших. 

Пізніше Ющенко почав указами звільняти суддів за президентською квотою, мотивуючи це “порушенням присяги”. Звільнив Президент і заступницю голови КСУ Сюзанну Станік. Сама суддя назвала це рішення порушенням процедури. З її слів, спочатку “порушення присяги” має розглянути спеціальна комісія, а остаточно долю судді має вирішувати Верховна Рада. 

Парламент не визнавав нових суддів легітимними, а отже робота КСУ у підсумку лишилась замороженою. 

Ющенко намагався користуватись щілинами у законодавстві, по-своєму трактуючи процедурні норми. Зеленський же вирішив працювати напряму інструментами, які взагалі не передбачені у роботі КСУ.

Законопроект Зеленського передбачає скасування рішення Конституційного суду та призначення оновленого складу КСУ. Такої опції парламент за законом не має, а тому сам Конституційний суд матиме всі підстави вважати рішення парламенту неконституційним. 

Розпуск парламенту

Для Ющенка історія з політичною кризою закінчилась відносно успішно. Робота Конституційного суду була заморожена, а “помаранчеві” домовились з коаліцією Януковича про розпуск Верховної Ради на підставі того, що представники опозиції склали свої мандати і у парламенті лишилося менше, ніж 300 депутатів. У новому парламенті більшість отримали політсили Ющенка та Тимошенко. 

Чим закінчиться конституційна криза в 2020 – невідомо. Невідомо також, чи підтримає взагалі Рада законопроект Зеленського про розпуск Конституційного суду. Якщо законопроект не отримає більшості голосів, президент пригрозив розпустити парламент. І тут також виникає питання, на підставі чого відбудеться розпуск Верховної Ради?

На початку своєї каденції Зеленський розпустив старий парламент на підставі “фактичної відсутності коаліції”, хоча юридично вона існувала. 

“Насправді, неможливо визначити, чи була коаліція під час розпуску у 2019 році або не була, тому що немає норм, які б визначали на підставі чого вона існує. Сьогодні в регламенті Верховної Ради немає статті “коаліція”. У 2010 році, коли Янукович прийшов до влади, цю главу видалили.”, – сказав у коментарі “Наразі.Медіа” експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк. 

Зараз юридично більшість має одна фракція, однак фактично – більшості немає. Зі слів експерта, оскільки  в регламенті не прописано чіткого визначення коаліції, а “Слуга народу” має понад 226 голосів, то політики будуть знову “вгадувати”, є ця коаліція чи немає. 

“Гіпотетично, Зеленський може давити або на відсутність коаліції, або на відсутність уряду, бо не всі міністри призначені. В будь-якому випадку, якщо Конституційний суд буде заблокований, то ніде буде оскаржувати цей указ про дострокові вибори”, – зазначив Марусяк. 

Богдан Мірошниченко спеціально для Наразі.Медіа

Facebook
fb-share-icon

Популярні новини

Стрічка новин

Стрічка новин