Комплекс меншовартості: що заважає Україні стати сильною державою?

7.10.2022 в 11:51 Ексклюзив

Українське суспільство століттями жило на перетині геополітичних світів. Воно було розділене між Заходом і Сходом. Одні були пополячені, інші поросійщені, а всі разом в результаті ще й радянізовані. Це спричинило не тільки мовну роздрібленість, але й світоглядну. Маючи тисячолітню історію, народ України довгий час не мали власної держави. Через це сусідні країни всіляко намагалися нав’язувати нам комплекс меншовартості. Малороси, недополяки, на чверть австрійці - та хто завгодно, але не самодостатня нація.

У 1991 році Україна отримала юридичну незалежність, але фактичної - не має й досі. І ось чому.

“Українське питання”

Минали століття. Змінювалися форми правління та назви держав. Жили й помирали царі й імператори. Раднаркоми, генсеки та голови урядів змінювали один одного, але незмінним було одне - необхідність вирішити “українське питання”.

Козацтво почали ліквідовувати в 1764 році, а остаточно знищили в 1775 році, коли за наказом імператриці Катерини ІІ була зруйнована Запорізька січ. Всі ці процеси супроводжувалися цькуванням і тавруванням. Була заборонена українська мова. У 1847 році Російська імперська влада розгромила Кирило-Мефодіївське товариство й посилило переслідування мови та культури. 1863 був прийнятий Валуєвський циркуляр про заборону на друк україномовної літератури.

Українці в радянському концтаборі

У роки панування СРСР нам нав’язували радянський менталітет, а незгодних вивозили у концтабори. Під час польського правління українська самобутність також зазнавала серйозних втрат. Про що й казати, якщо до приходу СРСР ОУН боролися перш за все з проявами шовінізму саме з боку Варшави.

Броніслав Перацький - міністр МВС Польщі був страчений проводом ОУН за проведення політики пацифікації, яка тривала у вересні — листопаді 1930 року й супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям та руйнуванням українських установ у Галичині.

Найкращі наші люди століттями гинули за власну незалежність. За право відстоювати свою ідентичність. За можливість бути собою у своїй країні. У 1991 році Україна отримала таку омріяну свободу. Сьогодні ж ми живемо у власній державі та маємо можливість вільно обирати мову спілкування, політичні переконання та власне майбутнє.

Вибір, який роблять за нас

І що ж ми обираємо в результаті? А нічого. Ми погоджуємося з тим, що нам ненав’язливо, але й водночас наполегливо пропонують наші партнери: європейські цінності, права спільнот, відмова від ядерного статусу та необхідність мирного врегулювання війни на Донбасі.

У результаті ми, в обличчі демократично обраних політиків, погоджуємося з будь-якими вимогами. У нас немає власної політичної волі на найвищому рівні сказати: “Це суперечить інтересам нашої держави”. Сучасні поляки сказали це, турки вигнали всі “правозахисні організації”. І нічого - вони залишились регіональними лідерами.

Марш рівності за ЛГБТ 2019 збере 10 тис. учасників 23 червня
Марш ЛГБТ у Києві

Але український комплекс меншовартості не тільки в бажанні мавпувати Захід за будь-яку ціну. Є також інший вектор - проросійський , який дістався нам разом з мільйонами колишніх громадян СРСР з промитими агітацією мізками.

У результаті ми отримуємо поляризацію суспільства, де з однієї сторони стоять прихильники західних цінностей, а з іншої - пенсіонери, які ностальгують за СРСР. Є і третій вектор - україноцентричні активісти, ветерани та добровольці, проте їх світогляд не має широкої підтримки з боку олігархів, іноземних партнерів та великих корпорацій.

На “русскій мір” працюють цілі підприємства Льовочкіна-Фірташа-Медведчука, а хто та що працює на реалізацію та добробут України? Питання відкрите та дискусійне.

Система цінностей: рушійна сила змін

Сьогодні внутрішній світ наших співгромадян формується здебільшого українськими мас-медіа та міжнародними соцмережами. Старше покоління дивиться телевізор і читає Фейсбук, а молодь сидить - у ТікТоці та Інстаграмі.

Кожен з цих каналів інформації несе певну повістку та продукує ціннісну систему. Соцмережами ширяться меседжі щодо безумовної необхідності мультикультуралізму, важливості реалізації політики гендерної ідентичності. Українські ЗМІ показують нам, які ж наші політики міцні господарники та рушії соціально-комунальних змін.

Умовно кажучи, ці канали впливу продукують образи, редагують суспільні емоції та підказують правильний вибір. Ми там бачимо ЯК МАЄ БУТИ.

Пропаганда працює обережно та м’яко аби ми з вами навіть не задумувалися, що вона є, а просто насолоджувалися серіалом про простого історика, який став президентом. І це має успіх - актор який грав президента, починає ним бути завдяки впливу на суспільні настрої. Це і є “м’яка сила”, яка формує наші цінності.

Перемога над комплексами

Сучасна Україна хоч і є юридично незалежною країною, проте фактично - значною мірою підконтрольна наддержавним установам та рішенням міжнародних партнерів. Україна не створює та не реалізовує власні цінності та не будує українську картину світу, як це роблять в США, Китаї та РФ. От хто може взяти так і одразу сказати в чому полягає українська національна ідея та яким чином вона реалізовується саме зараз?

Нав’язаний комплекс меншовартості навіть зараз не відпускає нас. Все своє для українців вважається якимось відпочатково поганим та неякісним. Задля реального підтвердження власної повноцінності українці мають продукувати нову українську культуру, яка згодом стане ціннісною системою для майбутніх поколінь.

Ан-225 “Мрія” - найпотужніший у світі транспортний літак, створений в Україні

Також на державному рівні варто підтримувати український бізнес, лобіювати інтереси українських компаній за кордоном, і в кожній галузі намагатися створювати свій продукт - десь так й буде успіх.

Це все здається рожевими мріями та полишеними сенсу словами. Але по факту - великі та успішні держави ніколи не будувалися завдяки сприянню ззовні. Все відбувалося як раз-таки навпаки: країни на кшталт США, Германії, Великої Британії та Франції воювали між собою та з сусідами, мали постійні конфлікти в середині країни та в решті решт багато з них дожили й до наших днів.

Нині вони мають вагу на міжнародній арені, створюють якісний як матеріальний, так і інтелектуальний продукт та експортують його по всьому світу. Тож, хто забороняє нам бути такими?

Автор: Олег Хіора

Facebook
fb-share-icon

Популярні новини

Стрічка новин

Стрічка новин