День утворення Української Центральної Ради

17 березня 1917 року у Києві утворено представницький орган Українську Центральну Раду

17 березня 1917 року у Києві у приміщенні українського клубу “Родина” з ініціативи Товариства українських поступовців було утворено представницький орган, Українську Центральну Раду, що об’єднала “українські організації на спільних домаганнях: територіальної автономії України з державною українською мовою”, а після проголошення Української Народної Республіки стала першим парламентом.

Передумови

На початку березня 1917 року в Україну прийшла звістка про повалення самодержавства у Російській імперії внаслідок лютневої революції. Ця звістка спричинила піднесення національно-визвольного духу українців.

16 березня 1917 року з ініціативи Товариства українських поступовців та Української соціально-демократичної робітничої партії було скликано представників різних політичних, громадських та культурних організацій, у яких виникла ідея створення українського керівного центру. Цього дня було також оголошено про створення громадського комітету.

Зважаючи на те, що новоутворений комітет мав у своєму складі прихильників різних політичних течій: самостійники виступали за негайне проголошення незалежності, а автономісти вбачали майбутню Україну як автономну республіку у складі федеративної Росії, необхідно було згуртувати сили в єдиній організації. Такою організацією стала Українська Центральна Рада.

Таким чином, процес формування влади в Україні мав свою специфіку. Якщо в Росії склалося двовладдя, то в Україні – тривладдя. Поруч зі структурами російського Тимчасового уряду та робітничими та солдатськими Радами (лише у березні 1917 році в Україні їх було вже понад 170) виник ще один орган – Українська Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським.

Чотири Універсали УЦР

Стрижнем законодавчої діяльності УЦР стали її чотири Універсали.
У відповідь Тимчасовому уряду, який негативно ставився до української автономії, 23 червня 1917 року УЦР проголосила І Універсал (авторство Володимира Винниченка), згідно з яким «не одділяючись від всієї Росії … народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Такий крок, звичайно, викликав незадоволення зі сторони Росії, тому вже ІІ Універсал мав певні компроміси між Тимчасовим урядом і УЦР, зокрема комплектування окремих військових частин здійснювалось під контролем російського командування, а проголошення автономії УНР відкладалося до ухвалення цього рішення Установчими зборами.

Натомість ІІІ Універсал УЦР від 20 листопада 1917 року проголошував Українську Народну Республіку і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день.

Зважаючи на складні умови, зокрема наступ більшовицьких військ на Київ, у січні 1918 року УНР утвердила ІV Універсал, проголосивши УНР “самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу”!

Прийняття ІV Універсалу – значуща подія в історії українського народу, адже саме проголошення незалежності є логічним звершенням тривалого шляху боротьби. І хоча на той час не вдалося зберегти самостійну незалежну державу на тривалий час, ці події заклали фундамент для сучасної незалежності України.

Значення діяльності УЦР

УЦР відродила державницьку свідомість, що придушувалася російською владою. Центральна Рада у тяжкі часи війни та анархії зав’язала дипломатичні стосунки з державами Антанти, а на Берестейській конференції дістала визнання незалежності й від блоку Центральних Держав, тобто вивела УНР на міжнародну арену.
Найголовнішим досягненням Української Центральної Ради стала її законотворча діяльність, що увінчалась ухваленням багатьох важливих законів, зокрема прийняттям чотирьох Універсалів.

Романова Тетяна для Наразі.Медіа