“Блєск і ніщєта” столичних барахолок

10.2.2020 в 17:04 · 123Переглядів Ексклюзив

Столичні антикварні барахолки переповнені таємничими артефактами та невідомими інструментами

Там кожен із нас може зустріти як дивовижні європейські парфуми, завезені контрабандою, так і пательні з троєщинських смітників, які намагаються продати безхатьки.

Барахолка

І це не жарти: на коліях за петрівським пташиним ринком декласовані продавці старовини реалізовують ледь не целофанові пакети. А ринок на Куренівці взагалі схожий на кадри з пост-апокаліпсису або на балабанівські описи пост-радянської дійсності.

В цілому барахолки рясніють монетами, телефонами та іконами; жіночим та чоловічим одягом на будь-який смак та бюджет. Так-так, навіть бюджет може дуже сильно змінюватися виходячи з асортименту розкладки.

Якщо в одному місці старенька бабуся може перепродавати кросівки New Balance зі звичайного секондхенду, то зовсім поряд будуть продаватися сотні кросівок цієї ж марки поціновувачами вантажного американського одягу. А за 20-30 метрів від нього стоятиме знов таки старенький дідусь, якій продаватиме радянські інструменти з віковою іржею.

Книжковий ринок на Петрівці

Ясна річ, будь-який, повноцінний огляд вуличних бутіків старовини треба починати з всім відомої Петрівки. Ринок на Петрівці це ледь не півтора-два кілометри простору вздовж залізничних колій, якими я блукав з обіду і до самого вечора.

Букіністичний ринок на м. Почайна

Починається ринок від одного з виходів м. Почайна та закінчується та званим ярмарком – тобто іншим ринком старовини, який працює на вихідних. Букіністичні лавки Петрівки з радістю постачають літературу будь-якого кшталту у великому об’ємі. Перелічувати види літератури, які пропонуються покупцям абсолютно безсенсово, тому що там є дійсно все. Або майже.

Купи книг лежать біля ролетів в потаємних кутках ринку, накриті брезентом та сирі, вони чекають на своє друге життя. Інша література, мабуть, більш ходова, знаходиться на прилавках. Чоловіки, переважно старшого віку знаходяться посеред бастіонів літератури у дзенському спогляданні. Вони годинами спілкуються, п’ють чай (і не тільки). Їх життя стабільне, спокійне та сповнене знань.

Книжкові ряди

Один із місцевих прямо сказав мені, що “Мы – это, условно говоря, бомжатник, а через дорогу – Европа”. Через дорогу дійсно все трохи інакше: там все нове, красиве та акуратне. Книжки в обгортках. Раніше не використалися. Контингент, який там можна зустріти абсолютно різний: від молодих інтелектуалів з різнокольоровим волоссям і до старих викладачів, які ледь вижили через розпад СРСР.

Проходячи повз ряди, я намагався вдивитися в обличчя продавців аби зрозуміти з ким із них можна зав’язати діалог та взяти коментар. Один чоловік, років 40 сказав, що йому це зовсім не цікаво, відвернуся та тикнув пальцем на дідуся, який на його думку міг щось цікаве повідати. Той в свою чергу повів мене далі в глиб ринку, показав іншого чоловіка і сказав, що це підполковник у відставці який точно хоче стати трохи відомим завдяки моєму репортажу.

Візуально підполковник виявився українською пародією на Швейка, і на відріз відмовився спілкуватися про життя-буття букіністів. Після трьох невдалих спроб, я вирішив, що, мабуть нехай таємниці залишаться не розкритими і вирушив далі на ринок старовини.

Петрівський ринок старовини

Загордженний проїзд біля перших рядів ярмарки

Місцеві поціновувачі старовини та різного барахла це також абсолютна різна публіка. Їх клієнти це ще більш різноманітний контингент. Я вирішив все ж таки спробувати налагодити контакт з місцевими і ось що вийшло.

Продавець парфумів на ім’я Юрій, це звичайний український дідусь, який знає всю історію київських пташиних ринків та з радістю мені її повідав. За його словами, спочатку ринок знаходився на Куренівці біля пташиного ринку. Після того, як у сквері побудували церкву, а територію загородили, ринок перебрався на Петрівку, за його словами було це у році 2011-2012 десь.

Продавці старовини

“У радянські часи барахолка знаходилась на Сінному базарі, на вул. Воровського, а до цього “толкучка” була в Бєлічах” – розповів мені пан Юрій. Асортимент його продукції – це асортимент модних столичних парфумерних бутиків, але без диких українських націнок.

Поки я спілкувався з ним, повз проходила молода дівчина, яка також погодилася розповісти мені про свій досвід. Виявилося, що Саша, так звати дівчину, працює маркетологом та дуже багато подорожує. Також в неї є свій інтернет-магазин старовини в Instagram на який я підписався аби не загубити контакти Саші.

“Сьогодні я прийшла сюди шукати різні гарні бокали та шкатулки”, – каже дівчина, і додає:“Потім піду шукати листівки з різних цікавих місць”.

Дівчина Саша

Також дівчина розповіла, що багато їздить різними європейськими містами, де відвідує антикварні магазини і вже встигла побувати в Будапешті, Берліні, Кракові та Барселоні.

За ринком старовини знаходиться ринок напів сміття, одразу ж біля колій. Місцеві торгаші дуже не люблять аби їх знімали, тому одразу ж розпочали ґвалт, який ледь не дійшов до бійки. Вони почали викрикувати мені різні погрози, а хлопець який проходив повз сказав: “Не обращай внимание, это “опустившиеся хроны“.

Продавці дуже дивних речей

В цілому асортимент та контингент цієї локації дуже схожий на ринок на Куренівці.

Ринок на Куренівці

Цей, так би мовити, плейс, я б не наважився назвати ринком в прямому сенсі слова. Довкола нього суцільний живопліт промзони, будівництв, гаражних кооперативів та залізничних сполучень.
Посеред ринку височіє купа сміття, продавці трохи напідпитку. Ні з ким з них я не мав бажання спілкуватися, тому що вони були один в один як ті “продавці” з залізничних шляхів на Петрівці.

Будинок-прилавок

Різномаїття продукції на Куренівці це взагалі окрема тема. Якщо кожен із нас з вами збере все, що є комірці у бабусі та діда, весь сервіз, який роками стоїть на полицях, статуетки Чука та Гека; візьме дідову кувалду та старе колесо від батькового велосипеда – це і буде приблизний асортимент ринку на Куренівці.

Блошиний ринок на Куренівці

Єдине вартісне, що я там побачив – магазин військового одягу НАТО та поодинокі бабусі, які продають книжки. В цілому ринок залишає гнітючий слід на душі усім своїм виглядом закликає більше ніколи туди не повертатися.

Барахолка на Нивках

Уперше я потрапив туди 7 років тому, в день коли на Бесарабці звалили Леніна. Тоді мої друзі обирали собі на ринку металеві значки та військові пряжки.

Результат пошуку зображень за запитом барахолка нивки
Оригінал: https://www.youtube.com/channel/UCgXRUD8W2r6Fnd1dzj8YkQw

Сьогодні, так само як і у 2013 році, на вихідних біля метро Нивки знаходиться досить незвична, в порівнянні з іншими барахолка старовини. Там доволі інтелігентні люди продають старовині годинники та монети ледь не усіх часів та народів. Угорський форінт бажаєте? Будь ласка! Чи може монету часів Третього рейху? Запросто!

Крім монет також є різні металеві значки радянської епохи, фурнітура та пояси. Військова форма червоноармійців, а також шеврони сучасних військових підрозділів. Люди досить привітні, адекватні та цікаві.

Узагальнення

В цілому столичні барахолки це окремий світ дивних речей, дивних людей та дивних цін. Люди знаходять продукцію в інтернеті, на смітниках та у своїх родичів, перекуповують в інших таких саме шукачів та в результаті це опиняється перед нами з вами. Це гарні місця для незвичних подарунків та неоціненний вклад і міський бюджет, який скоріш за все туди так і не потрапляє…

Асортимент однієї з розкладок

Одна з бабусь на Петрівці так і сказала, що “я б розповіла про все, що тут коїться, але боюсь потім втратити місце роботи“. А нам з вами залишається тільки здогадуватися, про те, що ж там дійсно коїться та частіше ходити на такі барахолки аби радувати себе та близьких незвичними речами за адекватні ціни.

Підготував Олег Хіора спеціально для Наразі.Медіа

Стрічка новин

Стрічка новин