Бій під Крутами: ціна незалежності

Сто три роки тому, 29 січня 1918 року, відбувся бій під Крутами. Тоді близько 400 курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків

***

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих…

Павло Тичина про полонених у бою під Крутами

***

Станція Крути, що на Чернігівщині, належить до залізничної гілки Київ — Курськ, розташована на відстані 150 км від Києва на схід та 40 км від Бахмача на заході.

Розвиток подій на теренах України

На початку січня більшовицька Росія встановила контроль над Катеринославською (тепер місто Дніпро), Харківською та Полтавською губерніях. Коли 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки, більшовики терміново направили свої війська під командуванням офіцера Муравйова на Київ.

Зухвалість російського військового вражає: “Приготовиться к встрече победоносной Красной армии, приготовить обед. Заблуждения юнкеров прощаю, а офицеров всё равно расстреляю!” — переказує розмову по прямому дроту Аверкій Гончаренко, сотник Армії УНР, керівник бою під Крутами.

Тактика більшовицької армії була проста: рухаючись залізницею, захоплювати великі міста.

Чому курсанти-добровольці, а не підготовлена армія?

Насправді, обороняти Київ від російської навали мав Гайдамацький кіш Симона Петлюри та Українські січові стрільці, але, зважаючи на непередбачувані події — збройний виступ працівників столичного заводу “Арсенал” — вони вимушені були повернутися задля придушення повстання, адже постійної армії УНР вже фактично не було.

Тому 5 січня було створено добровільний студентський курінь, який вже вранці 29 січня зіткнувся у бою з загоном Муравйова під Крутами. Бій тривав близько п’яти годин, сили були нерівні: кількасот українців проти 4 тисяч росіян, густий туман та обмежена кількість патронів також ускладнювали ситуацію. Українські добровольці вимушені були відступити, проте головна мета була досягнута — нападників затримано на 4 дні, адже відступаючи, захисники підірвали частину залізничних колій.

28 відважних курсантів потрапили у полон, де їх жорстоко катували, а вранці наступного дня стратили. Висоту національної волі та любові до Батьківщини підкреслює те, що йдучи на страту, один з героїв, Григорій Піпський заспівав рядок “Ще не вмерла України…”
За різними джерелами, українська сторона втратила близько 300 бійців.

19 березня 1918 року тіла полонених солдат перепоховали на Аскольдовій могилі.

Значення

Події 29 січня 1918 року є символом героїзму та жертовності у боротьбі за незалежність, але й трагічною плямою в історії української держави, яка спонукає нас зараз працювати на розбудову армії та боронити власні кордони.

Затримка ворога дала час для підписання Брест–Литовського договору УНР з країнами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина та Болгарія) 9 лютого 1918 року, який визнав УНР як самостійну державу та суб’єкт міжнародних відносин.

Дотичність подій XX та XXI століть

У 1918 році українська нація зробила героїчний виступ проти більшовиків, а у 2014 нащадки героїв постали проти “режиму Януковича” та російської ідеології. Проводячи паралель між подіями з різницею в більше, ніж сто років, можна сказати, що герої Крут — це перші кіборги, які простелили шлях у теперішню незалежність!

Романова Тетяна для Наразі.Медіа.