362 роки тому гетьман Іван Виговський переміг московське військо біля Конотопа

Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда розвінчувала багато великодержавних міфів.

Битва 1659 року між військами гетьмана Івана Виговського та Кримського ханату з одного боку і московським військом – один із кроків до сильної та незалежної держави.

Екскурс в історію

Після смерті Богдана Хмельницького (1657) розпочався період “Руїни”: політична ситуація на українських землях тоді була вкрай нестабільною. Звичайно, цим не могла не скористатися Московія: втручання у внутрішню політику Гетьманщини, зазіхання на її території, недотримання Переяславських статей (1654) та ін..

Восени 1658 року Іван Виговський підписав з Польщею Гадяцьку угоду, згідно з якою Україна ставала частиною Великого князівства Руського. Тоді цар наказав негайно захопити Україну.

Навесні 1659 року в Україну ввійшли московити чисельністю 50 тисяч (деякі історики називають інші цифри – 100-150 тисяч) на чолі з Олексієм Трубецьким, Григорієм Ромодановським та Семеном Пожарським.

Події у Конотопі

21 квітня почалася облога Конотопа: місто від багатотисячної московської армії боронили Ніжинський і Чернігівський козацькі полки чисельністю не більше 5 тисяч козаків, їх очолював гетьман Григорій Гуляницький. Оборону тримати понад два місяці.

7 липня розпочалася вирішальна битва: Виговський з частиною своїх військ атакував військо Трубецького та розгромив їх, а далі, за заздалегідь продуманим планом дій почав відступати до річки Куколки (міст козаки зруйнували, а річку загатили), за ним навздогін вирушила кіннота Пожарського. 9 липня, коли московська кавалерія почала переходити річку, вона опинилася у пастці: із засідки ударили татари та за 1 день знищили її майже всю. “Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Алєксєй Михайлович до народу й жах охопив Москву”, — писав російський історик Сергій Соловйов про ці події.

Всіх полонених за домовленістю віддали на страту татарам: “Перед ханським наметом відрубали голови всім значним полоненим, після чого й кожен воїн віддав мечу бранців, які йому дісталися”.

Якою великою і славною для українців є перемога у битві під Конотопом, також сильною і ганебною водночас є поразка Московії. Тому не дивно, що Росія вдає, ніби цієї битви й не було: ця тема була “табу” в часи Російської імперії, СРСР і залишається такою у РФ.

Вшанування пам’яті та конфлікт

Вперше на державному рівні Україна відзначила річницю Конотопської битви у липні 2009 року (за відповідним указом Віктора Ющенка від 2008 року). В селі Шаповалівка на місці битви, а згодом і у Конотопі встановлено пам’ятники, введено в обіг ювілейну монету до 350-річча перемоги над московським військом.

На відновлення історичної пам’яті та вшанування героїв Росія звинуватила Україну у “втягуванні українського народу у штучне та надумане протистояння з Росією” (звичайно, бо це ж суперечить концепції “трьох братніх народів”). Українська сторона відповіла, що відзначення історичних дат є виключно внутрішньо справою і не є спрямованою проти інших держав.

9 липня 2021 року у Конотопі відбудеться допрем’єрний показ науководокументального фільму “Імені Виговського” режисера Олега Володкевича про події, пов’язані з перемогою під Конотопом.

Також 14 червня українці відзначали 130 років від дня народження Євгена Коновальця.

Романова Тетяна для Narazi.Media.