155 років від дня смерті Тараса Шевченка
10.3.2023 в 09:33 Суспільство
“Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові світлі шляхи професорам і книжним ученим…” - Іван Франко про Тараса Григоровича Шевченка.
Видатний український поет та художник прожив всього 47 років, з яких 24 – у кріпацтві, 11 – під слідством та у засланні й лише 12 як вільна людина (але думками був вільний завжди!). Символічно, що смерть борця за свободу українців припала на рік, колі кріпацтво було скасовано.
Сьогодні пропонуємо вам цікаві факти про духовного батька нації.
Ще зі шкільних років у нашій пам’яті закарбувався образ Кобзаря як дідуся у шапці й кожусі, та зазвичай Тарас Шевченко вдягався інакше, у дусі часу, а такий образ обрав для фото як данину модному тоді хлопоманству.
Цікаво, що улюбленим напоєм Шевченка, за твердженням М. Костомарова, його сучасника, був чай з ромом.
Як Шевченко став вільним?
Щоб звільнити перспективного художника й з кріпацтва, його друзі з Петербурга 1837 року розіграли у лотерею портрет В. Жуковського, мальований К. Брюлловим, за вилучені гроші (2500 карбованців) вони викупили Тараса Шевченка у пана Енгельгардта.
Звання та важливі цифри
1840 року вперше видано збірку “Кобзар”, що налічувала 8 україномовних віршів.
У вересні 1960 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка гравіювання за гравюру за картиною Рембрандта. У Російській імперії він фактично був зачинателем офорту. 1861 року Шевченко видав підручник для недільних шкіл під назвою “Букварь южнорусский”.
У художньому доробку митця понад 1300 картин, з яких збереглося близько 800, серед яких 30 автопортретів.
Рекорди
Родове дерево Тараса Шевченка містить відомості про понад 1300 його непрямих нащадків (це понад 10 поколінь). Детальна схема надрукована на папері розміром 4,5 на 1,6 м і внесена до “Книги рекордів України”.
У “Книзі рекордів України” також зафіксовано, що у світі встановлено 1167 пам’ятників Кобзарю, з них 1068 в Україні, а 99 – закордоном. Найбільший портрет Шевченка прикрашає фасад будинку у Харкові, цей мурал був виконаний на честь 200-річчя від дня народження митця.
Радянська пропаганда та брехня про Шевченка
1. Росіяни викупили з кріпацтва
Ініціатором викупу Шевченка був українець Іван Сошенко. Карл Брюллов, який намалював портрет Жуковського – насправді Карло Брюлл. Сам Брюллов – син француза і німкені. Грошей за лотерею зібрали недостатньо, тому продовжили трусити кишені знайомі - Венеціанов, що був сином купця – грека з Ніжина та українки, Жуковський – син туркені та росіянина, Баранова – уроджена Адленберг, німкеня. Та українці - Іван Сошенко, Аполлон Мокрицький, Євген Гребінка, Михайло Вільєгорський, Василь Григорович.
2. Шевченко – революціонер-демократ, друг росії
Він дійсно революціонер, але зовсім не в радянському сенсі. Революціонер, бо створив образ вільної України, через що й став батьком для всіх українських патріотів. Так, він кликав “громадою обух сталить”, але аж ніяк не в інтересах Московії, а таки незалежних українців.
Що ж до “дружби” з російськими діячами - дуже показовий момент, коли слов’янофіл Іван Аксаков запросив Шевченка до спільного випуску журналу “Парус”, бо ми, мовляв, народи – брати. Шевченко відповів геніально: “А вже ж ми великі родичі, бо як наш батько горів - то ваш батько руки грів!”.
Слухаючи російські народні пісні у виконанні Піунової в Нижньому Новгороді, відмічає у щоденнику, що в “московського чоловіка - жидівська основа: він без віна (приданого - ред.) і покохати не може”. Коли ж відомий російський письменник - автор романів про старообрядців Мельніков-Печерський говорив про історію “Малоросії” в компанії росіян, Шевченко сказав: “Насрав ти вже три короби брехні, сри й четвертий”.
3. Шевченко – атеїст
Навіть у засланні його постійною книгою було Євангеліє. А його “полеміка” з Богом (“за що ж розіп’явся, Христе, Сину Божий?”) схожа на нарікання селянина на Бога, коли, скажімо, негода, а треба збирати сіно…
Інша річ, що він не терпів офіціозне російське православ’я, як ось у “Щоденнику” описує своє враження в храмі російської церкви, називаючи її “капищем поганським”, ікони в якому нагадують багаторукого Шиву…
Або чим не актуальні сьогодні слова про російську церкву:
Храми, каплиці, ікони,
І ставники, і мири дим,
І перед образом Твоїм
Неутомленниє поклони.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!…
4. Шевченко – дід у кожусі
Шевченко є автором 30 автопортретів, але комуністи використовували тільки один – зображення у кожусі й шапці. Мовляв, ось такий старий дід, малорос… Насправді той одяг на той час був останнім писком петербурзької моди: тоді в столиці імперії любили вдягатися “під малороса”. Тим паче, що російського національного одягу, особливо чоловічого, не було тоді та нема й тепер.
До речі, на фото Тараса в компанії приятелів черевики його блищать! І знамениті петербурзькі салони мали за честь приймати у себе Тараса Шевченка - першого у Російській імперії академіка гравюри, видатного художника. Правий був Іван Драч, закликаючи скинути з нього “отого дурного кожуха” та відкрити у ньому відчайдуха.
У наш час заповіді Тараса Шевченка актуальні як ніколи
В умовах політичної нестабільності та подій на сході країни справжнім гімном звучать рядки його поезії: “…вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте”!
Романова Тетяна для Наразі.Медіа