123 роки від дня народження Миколи Сціборського

123 роки від дня народження Миколи Сцібовського – теоретика та практика українського націоналізму

28 березня 1898 року у Житомирі народився майбутній ідеолог українського націоналізму, засновник Організації Українських Націоналістів та Легії Українських Націоналістів, автор проєкту конституції Української Держави, розробник державницької концепції та праці «Націократія» – Микола Орестович Сцібовський.

Військова кар’єра

У період Першої світової війни воював у складі російської армії, був нагороджений орденами Святої Анни ІІІ і IV ступенів та Святого Станіслава ІІІ ступеня, а також Георгіївським хрестом IV ступеня.
У листопаді 1917 р. під час газової атаки отруївся, був визнаний інвалідом з втратою 50-ти відсотків працездатності.
З  початком Української національної революції перейшов до лав армії УНР, у складі якої 1920 р. отримав ранг підполковника кавалерії.

Еміграція

21 листопада 1920 року Микола Сціборський, інтернований на території Польщі у складі Української армії. Перебував у таборі міста Каліш.
 Попри труднощі, пов’язані з відсутністю документа про закінчену середню освіту, вступив до Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія), де 1929 року отримав диплом інженера-економіста.
У Празі у листопаді 1925 року  очолив Легію Українських Націоналістів, тут Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928  р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був одним з засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова.

Створення ОУН

На прикінці січня — початку лютого 1929 на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів. Однією з організацій-засновниць стала Легія Українських Націоналістів, яку очолював Микола Сцібовський. Головою ОУН став Євген Коновалець, а його вірним заступником обрано Миколу Сцібовського (цю посаду він обіймав до кінця життя).

Сціборський як теоретик українського націоналізму

Микола Сцібовський упродовж життя займався формуванням української національної ідеї, зокрема він створив низу ґрунтовних праць: «Робітництво і ОУН» (1932 р.), «ОУН і селянство» (1933 р.), «Націократія» (1935 р.), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938 р.), «Сталінізм» (1938 р.), «Земельне питання» (1939 р.), «Україна в цифрах» (1940 р.), «Демократія» (1941 р.)…
Також М. Сціборський виступив одним з співавторів проєкту Конституції Української Держави, розробленої у вересні 1939 р. за дорученням Андрія Мельника (за деякими твердженнями вона буда написана за 3 дні).
Пропонуємо до уваги 5 цитат з праці «Націократія» Миколи Сцібовського для розуміння провідних принципів концепції цього політичного ладу:
«Український націоналізм хоче спричинитися до створення потужної й великої держави, що в стані була б кожночасно — через свою внутрішню скріпленість і зовнішню активність — найкраще здійснювати завдання Української Нації та захищати її інтереси перед іншими націями.»
«Держава — це не крамничка, що до неї ходять тільки “за потребою”… Стоячи на службі національно-громадських інтересів, допомагаючи в їх здійсненню цілому суспільству й поодиноким громадянам — держава водночас має свій власний, незалежний зміст і характер, випливаючий із зверхності її мети та загальності її значіння.»
«Націократія заперечує принцип класової боротьби та право окремих соціальних груп на монопольне панування в державі й на експлуатацію суспільства.»
«Суцільне, інтегруюче світоглядове й політичне єство націоналізму не покривається з поняттям партії — явища неминуче часткового й диференціюючого цілість.»
«Ніякі угодовські автономістичні й федералістичні компроміси, ніякі легкодухі «орієнтаційні» лавірування перед тим чи іншим окупантом – не врятують Україну перед імперіалістичною навалою її історичних ворогів; закон її буття лежить тепер тільки в непримиримій боротьбі за свою державну самостійність і соборність.»

Таємниці смерті

На початку 1941 р. Микола Сціборський разом з Омеляном Сеником та діячем ОУН(м) Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність.
У рідному Житомирі 30 серпня 1941 року зупинилось серце українця-націоналіста. Щодо того, хто ж насправді вбив Сцібовського та Сеника, дослідники не мають одностайної відповіді.
За офіційною версією, коли Микола Сцібовський та Омелян Сеник поверталися до місця проживання, на перехресті вулиць І. Франка та С. Ріхтера невідомий розпочав стрілянину. Перший постріл влучив в Сеника, він помер одразу. На звук пострілу Сціборський обернувся і був смертельно поранений наступними пострілами в обличчя та шию. Операція в міській лікарні бажаного результату не принесла і Микола помер, не приходячи до тями (за іншою версією медичної допомоги не було надано).
Тарас Бульба-Боровець та мельниківське крило ОУН звинуватило у вбивстві представника ОУН(б) Кузія. Також існує версія, що вбивцею був агент НКВС Кіндрат Полуведько. Висувалася версія про здійснення вбивства німцями, її авторами та прихильниками були В. Гінда, І. Ковальчук, С. Стельникович.

Раніше повідомлялося, що націоналісти у Києві блокують заправки Медведчука.